водгук на апавяданне бондар змитрок бядуля

※ Download: lunggambringlo.fastdownloadportal.ru?dl&keyword=%d0%92%d0%be%d0%b4%d0%b3%d1%83%d0%ba+%d0%b0%d0%bf%d0%b0%d0%b2%d1%8f%d0%b4%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d0%b5+%d0%b1%d0%be%d0%bd%d0%b4%d0%b0%d1%80+%d0%b7%d0%bc%d1%82%d1%80%d0%be%d0%ba+%d0%b1%d1%8f%d0%b4%d1%83%d0%bb%d1%8f&source=bandcamp.com


В роботі використовувались: історичний метод при дослідженні генезису концепцій здоров'я та здорового образу життя , порівняльний при виявленні сутності та специфічних особливостей теоретичних підходів до розгляду здоров'я, інтерпретації його сутності , системний при обґрунтуванні концепції самозбереження та його залежності від самозберігаючої поведінки , а також моделювання при визначенні факторів, що впливають на стан здоров'я та на форми самозберігаючої поведінки. Барадулiна родная зямля паустае ва усей сваей непауторнай красе, i паэт адкрыта прызнаецца:Я шчасны, Што сынам быць. » Патрэбнага эфекту аўтар дасягае моўнымі сродкамі.

Ніші здоровий образ життя , З. Пражыу жыццё Улас, пры гэтым не страцiюшы сябе як чалавека. Праўда, усе тут так. Яе сэрца прабраў вялікі жаль па дарагім чалавеку.

якая тэма и асноуная думка твора З. Бядуля

Власність як економічна категорія 5 2. Еволюція відносин власності і типи та форми власності 8 3. Трансформація відносин в Україні 15 Висновки 23 Література 25 1. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. N 697-XII зі змінами від 28 лютого 1995 р. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної полі-Іики на 2000-2004 рр. Приватизація, структура власності та робота підприємства. Власник і право власності. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. Парадоксы Украинских реформ мотивы и события. Влияет ли приватизация на деятельность предприятий? Тенденції української економіки, Українсько-Європейський консультати-нний центр з питань законодавства. Приватизація в Росії, Україні та країнах Балтії. Экономическая мысль в ретроспективе. Власність як економічна категорія 5 2. Еволюція відносин власності і типи та форми власності 8 2. Зміни форм власності і проблеми приватизації в Україні 15 3. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. N 697-XII зі змінами від 28 лютого 1995 р. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної полі-Іики на 2000-2004 рр. Приватизація, структура власності та робота підприємства. Власник і право власності. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. Парадоксы Украинских реформ мотивы и события. Влияет ли приватизация на деятельность предприятий? Тенденції української економіки, Українсько-Європейський консультати-нний центр з питань законодавства. Приватизація в Росії, Україні та країнах Балтії. Экономическая мысль в ретроспективе. Засади теоретичного аналізу змішаної економічної системи 5 2. Умови і причини виникнення змішаної економіки 12 3. Основні ознаки та національні особливості змішаної економіки 20 Висновок 39 Література 41 Додаток 1. Основні характеристики економічних систем сучасної епохи 44 Література 1. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. N 697-XII зі змінами від 28 лютого 1995 р. Приватизація, структура власності та робота підприємства. Методологія обгрунтування вибору та реалізації шляхів і засобів реструктуризації та розвитку підприємств оборонно-промислового комплексу України. Видання Національного інституту Українсько-Російських відносин. Власник і право власності. Какова американская модель на самом деле? Мягкие бюджеты и кейнсианская деволюция. Вопросы государственного регулирования экономики: основные направления и формы. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. Смешанная экономика и проблемы классификации и трансформации экономических систем. Інформація про хід приватизаціі державного майна в Україні за 10 місяців 2003 року. Інформація про хід приватизації державного майна в Україні за 2002 рік. К: ФДМУ, 2003 рік. Парадоксы Украинских реформ мотивы и события. Экономикс: принципы, проблемы, политика. Соотношение государственных и рыночных методов экономического регулирования в условиях переходного периода. Конспект лекций, ТГРУ, 2000 г. Курс микроэкономики: Учебник для вузов. Американская экономика и финансовые институты. Экономические системы и их трансформация. Приватизація та банкрутство підприємств державної власності в Україні. Київ: Консультаційний проект Уряду Німеччини з питань приватизації в Україні. Приклади успішної діяльності українських підприємств після приватизації інформація, надана Регіональними відділеннями Фонду держаного майна України. К: ФДМУ, 2003 рік 33. Государство и рынок по-американски. Санація та реструктуризація великих підприємств в Україні. Кто рулит американской экономикой. Вашингтон не отказывается ни от кейнсианских, ни от неолиберальных рецептов управления национальным хазяйством. США: Государство и рынок. Основные тенденции развития государственного регулирования экономики за рубежом и в России. Ринок та державне регулювання: чи варто зміщувати акценти? Экономическая теория, учебник для студентов экономических специальностей высших учебных заведений. Гуманитарный издательский центр «Владос» 1996 г. Це був період бурхливого розвитку українського театру. Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українські вистави: вони були яскравими, включали до себе багато народних пісень та танців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красоту люди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написання нових творів для сцени, тому що деякі популярні твори українських драматургів ішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним із тих авторів, які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твори новим соціальним змістом. Вона різко відрізняється від інших його драм і у творчості письменника займає окреме місце. Вона яскраво, на базі значного фольклорного матеріалу, відображає реальні історичні події в українському селі XVII століття. Теми, які знайшли в ній своє відображення близькі та зрозумілі сучасним українським читачам. Проблеми, що підняв письменник, є актуальними і в наш час та потребують свого подальшого вирішення. По-друге, у своєму творі І. Карпенку-Карому вдалося опоетизувати не тільки саму Бондарівну, але й середовище, що оточує дівчину. При цьому, цілком природно, не акцентувалась увага читача на інших сторонах буття колишнього українського села, які є вже не такі привабливими для ока читача. Це і міжособистісні відносини людей, які часом були дуже далекі від ідеалу, навіть, у такому героїчному столітті як XVII ст. Дійсність вимагала від письменників не пригладженого, а реального відображення життя як простого народу, так і його верхівки. Це був час революційних демократів, які взяли курс на корінне перетворення існуючого суспільства. Українські танки, пісні, яскраві національні костюми в значному ступені прикрашали театральне дійство, Разом із тим, ці прикраси як би натякали на те, що положення простого народу в ті часи не було важким. Це йшло всупереч думці тодішнього суспільства про те, що положення народу завжди було важким і, саме зараз прийшов час, нарешті, йому допомогти ціною революційних перетворень. Але всепоглинаючий прагматизм нашого часу дає мало надії на те, що молодь ХХІ століття віддасть перевагу Бондарівні на користь сучасним героям — безжалісним суперменам та багатіям. Ідеї та проблеми п'єси 10 Висновки. Це був період бурхливого розвитку українського театру. Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українські вистави: вони були яскравими, включали до себе багато народних пісень та танців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красоту люди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написання нових творів для сцени, тому що деякі популярні твори українських драматургів ішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним із тих авторів, які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твори новим соціальним змістом. Вона різко відрізняється від інших його драм і у творчості письменника займає окреме місце. Вона яскраво, на базі значного фольклорного матеріалу, відображає реальні історичні події в українському селі XVII століття. Теми, які знайшли в ній своє відображення близькі та зрозумілі сучасним українським читачам. Проблеми, що підняв письменник, є актуальними і в наш час та потребують свого подальшого вирішення. По-друге, у своєму творі І. Карпенку-Карому вдалося опоетизувати не тільки саму Бондарівну, але й середовище, що оточує дівчину. При цьому, цілком природно, не акцентувалась увага читача на інших сторонах буття колишнього українського села, які є вже не такі привабливими для ока читача. Це і міжособистісні відносини людей, які часом були дуже далекі від ідеалу, навіть, у такому героїчному столітті як XVII ст. Дійсність вимагала від письменників не пригладженого, а реального відображення життя як простого народу, так і його верхівки. Це був час революційних демократів, які взяли курс на корінне перетворення існуючого суспільства. Українські танки, пісні, яскраві національні костюми в значному ступені прикрашали театральне дійство, Разом із тим, ці прикраси як би натякали на те, що положення простого народу в ті часи не було важким. Це йшло всупереч думці тодішнього суспільства про те, що положення народу завжди було важким і, саме зараз прийшов час, нарешті, йому допомогти ціною революційних перетворень. Але всепоглинаючий прагматизм нашого часу дає мало надії на те, що молодь ХХІ століття віддасть перевагу Бондарівні на користь сучасним героям — безжалісним суперменам та багатіям. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ДІТЬМИ, ЩО МАЮТЬ ОСОБЛИВІ ПОТРЕБИ 5 1. Соціально-педагогічні аспекти роботи з дітьми, що мають особливі потреби. ПРАКТИКА ДІЯЛЬНОСТІ З ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ 15 2. Принципи і методи соціально-педагогічної діяльності, які застосовуються в роботі з дітьми, що мають особливі потреби. Дидактичні ігри як основний метод розвитку розумово відсталих дітей. Несприятливі наслідки соціально-економічних процесів, котрі відбуваються в суспільстві позначаються на дітях, підлітках, а особливо на такій категорії дітей, які відносяться до осіб, що мають особливі потреби. Залишається високим рівень інвалідності серед дітей, що є одним з найбільш несприятливих явищ у комплексі характеристик стану здоров'я та соціального благополуччя населення у 2002 році група таких дітей складала 6997 осіб, у 2007 році — 6623 особи. Уведення інституту соціальної педагогіки в Україні знаменувало кардинальний поворот у ставленні суспільства до проблем дитинства й молоді, зумовлений загальними тенденціями гуманізації та демократизації соціального життя України. Звичайно його становлення, яке відбувається на фоні глибоких перетворень у країні, котрі провокують величезну кількість соціальних, економічних, морально-психологічних та інших проблем, проходить досить важко й суперечливо. В таких умовах допомога дітям, що мають особливі потреби, становиться актуальним завданням часу. Різні аспекти виховання та розвитку таких дітей знаходиться під прискіпливою увагою науковців, державних, громадських діячів. Навчання дітей вимагає до себе неординарних підходів, які обумовлюються відсутністю у них всіх необхідних фізичних та психічних властивостей. Психолого-педагогічна наука приділяє велику увагу питанням соціального виховання, розвитку і корекції особистості дітей з психофізичними вадами з метою забезпечення їх оптимальної інтеграції в сучасні умови життєдіяльності І. Особливі труднощі в досягненні цієї мети об'єктивно виникають у діяльності допоміжної школи, де навчаються діти зі значним зниженням інтелекту. В цілому робота з дітьми, що мають особливі потреби, сьогодні стала окремим напрямком педагогічної діяльності, видом соціальної роботи. Окремі положення соціально-педагогічної діяльності з аномальними дітьми розглядалися в працях Л. Наслідки та прояви фізичних та психічних вад дітей ускладнюють їх розвиток, в кожному випадку вимагаючи до себе індивідуального підходу до виховання дитини, а тому — вдосконалення соціально-педагогічної діяльності з такими дітьми є нескінченним процесом, який вбирає в себе все більш нові фактори та змінні педагогічного впливу. Тому метою цієї роботи є вдосконалення та систематизація знань щодо соціально-педагогічної діяльності з дітьми, що мають особливі потреби. Для досягнення цієї мети передбачається виконання таких завдань: 1. Аналіз соціальних та психологічних характеристик дітей з особливими потребами; 2. Обґрунтування методів соціально-педагогічної діяльності з розумово відсталими дітьми; 3. Класифікація та систематизація видів дидактичної гри для роботи з розумово відсталими дітьми. Предметом дослідження — особливості такої роботи з розумово відсталими дітьми. Для вирішення зазначених завдань було використано як теоретичні методи аналіз філософської, культурологічної, психологічної, педагогічної літератури , так і емпіричні спостереження, бесіди, аналіз документації. Висновки Діти з особливими потребами є найскладнішим контингентом соціально-педагогічного впливу. Доволі значна їх класифікація вимагає в кожному конкретному випадку розробляти індивідуальний підхід до таких дітей. Негативними факторами, які потребують негайного вирішення в процесі організації індивідуального навчання являються наступні: недостатнє врахування особливостей психофізичного розвитку дітей, зокрема їх найбільш уражених та збережених функціональних систем; подолання їх низької успішності; відсутність комплексного корекційно-реабілітаційного супроводу дітей з важкими психічними та фізичними вадами в умовах сім'ї; невизначеність ефективних організаційно-педагогічних умов індивідуального навчання дітей. Все це свідчить про необхідність подальшого вдосконалення методик соціально-педагогічної діяльності. Соціальний розвиток особистості відбувається у пізнанні оточуючого середовища, як позитивних, так і негативних його проявів. Складності соціалізації особистості виявляються у дітей-інвалідів, сліпих, глухих, із затримкою психічного розвитку, у дітей-сиріт, розбещених дітей. У становленні особистості багато в чому може допомогти соціальний педагог. З'ясувавши нахили та здібності дитини, вивчивши сім'ю, оточення, спосіб життя, він створює умови, що сприяють розвитку людини. Першочерговим завданням соціального педагога є індивідуальна допомога особистості у кризовій для неї ситуації: організація захисту прав на гідне життя в суспільстві та професійне самовизначення; організація охорони її здоров'я, діяльності, допомога у прийнятті самостійних рішень в організації своєї діяльності. У цілому формування особистості та її розвиток у соціумі може бути успішним лише тоді, коли будуть враховані всі зовнішні та внутрішні фактори, які на неї впливають, їх складні взаємозв'язки. Перш за все, це спосіб життя особистості, який може сприяти її розвитку за певних умов чи протидіяти йому, умови життя, які сприяють становленню певного способу життя в межах певного району, національні особливості, особливості природного середовища, різні джерела духовної культури, характер їх взаємодії, просторові та часові умови життя особистості й мікрогруп, виховні системи та індивідуальні особливості особистості, які склалися у цих системах. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми, що мають особливі потреби залежить від правильного вибору методів навчання. При цьому кожен педагог повинен пам'ятати і про вікові особливості дітей, про ті відхилення в розвитку, які характерні для розумово відсталих. Як правило, розумово відсталі діти інертні, неемоційні. Тому необхідні такі методичні прийоми, які могли б привернути увагу, зацікавити кожну дитину. Розумово відсталі діти пасивні і не проявляють бажання активно діяти з предметами і іграшками. Дорослим необхідно постійно створювати у дітей позитивне емоційне відношення до пропонованої діяльності. Цієї мети і служать дидактичні ігри. Дидактична гра є не тільки засобом навчання, а й засобом розвитку дитини, знаряддям її інтеграції у соціумі, тому така ігра може бути використана при засвоєнні будь-якого програмного матеріалу і проводитися з метою зменшення впливу на дитину психофізичних травм та вад. У дидактичній грі створюються такі умови, в яких кожна дитина дістає можливість самостійно діяти в певній ситуації або з певними предметами, набуваючи власний дієвий і чуттєвий досвід. Це особливо важливо для розумово відсталих дітей, у яких досвід дій з предметами значно збіднений, не зафіксований і не узагальнений. Становлення наукового світогляду М. Формування психологічних концепцій І. Франка 12 Висновки до 1-го розділу 20 Розділ ІІ 21 РЕАЛІЗАЦІЯ ДРАГОМАНОВИМ І ФРАНКО СВОЇХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ І ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 21 2. Драгоманіва в області психології особистості і психології народів. Франка в педагогічну психологію, психологію особистості та психологію правопорушника. Їх основу складає те, що значна кількість психологів стверджує про наявність кризи сучасної психології і для цього пропонують повернутися до моменту становлення цієї науки з метою переосмислення та зміни її предмету дослідження. Існуюча думка про сьогоднішню психологію як ту, що знаходиться в кризі інколи зустрічає заперечення: затверджується, що вона інтенсивно розвивається як академічна наука, про що свідчать тисячі томів монографій, сотні наукових журналів, численні конференції, симпозіуми і конгреси і т. Як практично орієнтована область знання психологія затребувана соціумом, а послуги психологів добре оплачуються. Таким чином, є продукція і затребуваність, тому слід уточнити: коли психологи говорять про кризу — йдеться саме про наукову психологію кінця ХХ — початку ХХІ століття. Як будь-яка наука, що покликана адекватно пояснювати свій предмет, психологія претендує на створення теорії психічного. І, будучи чесною перед собою, вона визнає: моделі, які вона продукує, поки вельми далекі від того, щоб дати несуперечливу картину психічному життю людини у всій її повноті і складності. Якщо виявляється, що наука її спрощує, піддає редукції, зводить до якихось приватних проявів, то саме ця обставина і примушує говорити про наявність кризи в психології. У цьому значенні не підлягає сумніву криза сучасної психології, навіть враховуючи досягнення і напрацювання у всіх її областях і галузях. Крім того, фіксація кризи є додатковим стимулом, що коректує напрям розвитку наукової психології. Одним із доказів кризи психологічної науки є те, що науковцями практично не досліджується такі феномени психічного життя людини як творчість і духовність. На наш погляд, це означає, в першу чергу, слабкість загальної психології. І якщо деякі науковці особливо російські пропонують повернутися до робіт Л. Юнга з метою переосмислення шляхів розвитку психології, то для українського дослідника вкрай важливо проаналізувати твори вітчизняних мислителів, що жили і діяли наприкінці ХІХ — початку ХХ століття, тобто саме тоді, як вважається, відбулося становлення сучасної, емпіричної психології. Найбільш характерним для українського наукового простору того історичного періоду було відсутність професіональних психологів, спеціалістів, які б цілеспрямовано займалися розробкою проблем, що турбували б світову психологічну спільноту. По-перше, це пояснювалося відсутністю достатньої конституалізації психології як науки взагалі. А по друге, Україна, що була роздерта між двома імперіями, не мала можливості мати власну національну наукову базу. Окремими питаннями психології, відображенням душевного життя людей в значній степені займалися українські письменники, публіцисти, філософи, мислителі — всі передові люди того часу, особливе місце серед яких займають постаті М. Це знаходило відображення в їх роботах, які уявляли собою не тільки своєрідну інтерпретацію і еволюцію існуючих психологічних теорій, а й містили свої шляхи і способи пізнання психології людини. Дослідженню творчої спадщини М. Франка присвячено багато монографій і розвідок як сучасних вчених, так і науковців минулого. Основним змістом аналізу робіт Драгоманова була його політична, публіцистична та історична діяльність. Першими дослідниками його літературно-публіцистичної діяльності стали його сучасники, більш молодші товариші та однодумці письменника: Б. За радянських часів значний вклад в осмислення спадщини Драгоманова внесли М. В сучасній Україні відомими є роботи Т. Франко, на відміну від М. Драгоманова, відомий також значними напрацюваннями в області художньої літератури, що до досліджень творчості Франка як суспільно-політичного діяча додало значну кількість робіт літературознавчого та мистецтвознавчого змісту. Ще за життя Франка його праці були піддані аналізу та оцінці з боку сучасників М. За радянських часів Франкова художня проза і поезія висвітлювалась в публікаціях О. Проблеми художнього психологізму, що стали предметом аналізу в дисертації, досліджували на матеріалі прози чи окремого твору Франка З. Однак, при всій різноманітності аналізу творів наших славетних письменників минулого, недостатня увага приділялась загальному аналізу їх робот з точки зору психологічної науки. Автори, висвітлюючи окремі аспекти внутрішнього світу людини, що мали місце в різних творах письменників, практично не приділяли уваги оцінці їх спадщини з точки зору методологічної основи для майбутніх досліджень психології. Тому метою даної роботи є вивчення й аналіз творів М. Франка з точки зору психологічної науки, дослідження їх ідей, які б могли дати певний матеріал для осмислення шляхів розвитку психології. Франка, що написані ними в період свого становлення та наукової діяльності. На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання: — виявити методологічні основи, на яких базується психологічний світогляд М. Франка; — проаналізувати ідеї даних авторів стосовно педагогічної психології, виховання і формування особистості; — узагальнити підхід письменників до проблем психології мас, етнопсихології, психології народів. Універсальний характер творчості М. Франка вимагає різноманітних дослідницьких підходів, допоміжних методик аналізу і інтерпретації тексту їх творів. Тому в дослідженні використовується широкий спектр методологічних тактик, зокрема системний, порівняльно- та культурно-історичний, біографічний, типологічний, психологічний методи. Загальні висновки Творчість М. Франко повертає нас до часу зародження психологічної науки, коли вирішувалося питання, яким повинен бути предмет психології. Основний акцент в той час був зроблений на позитивістський, матеріалістичний напрям, котрий залишав багато неясного в численних питаннях духовного світу людини. Людина, за їхніми уявлення, створіння набагато складніше, ніж комплекс психофізіологічних реакцій, а такий феномен як душа людини, дух нації неможливо піддати ніякому емпіричному дослідженню. В працях Драгоманова і Франко значне місце приділяється таким поняттям як душа, дух, духовність — всьому тому, що не складає предмет сучасної психології, однак являється основополагаючими елементами або суттю існування людини, основою її внутрішнього світу. І Драгоманов, і Франко добре розуміли потаємні думки і мотиви поведінки людського індивіда, вони знали всю тяжкість протиріч між духовним і матеріальним. Педагогічна діяльність Драгоманова і Франка надала для них величезний матеріал щодо можливостей психіки, пізнавальних можливостей людини. Наші видатні співвітчизники зробили не прямий, а опосередкований внесок в психологічну науку. Вони не писали психологічних трактатів, не захищали дисертацій з психологічної тематики, однак в своїх роботах і особливо в працях Франка неодноразово піднімали психологічні проблеми, ставили питання щодо необхідності вдосконалення наук про внутрішній світ людини, використання психологічних знань для покращення умов існування людини і суспільства в цілому, підвищення духовності. Найбільша увага до внутрішнього світу особи і спроб його осягнення приділяється в творчості І. В багатогранній спадщині письменника значне місце посідають психологічні ідеї, які були тісно пов'язані з його різнобічною діяльністю і являли собою невід'ємну частину його наукового світогляду, літературознавчих і педагогічних поглядів. Франко як мислитель, учений і митець виявив досить велику обізнаність у багатьох питаннях філософсько-психологічного характеру, загальної психології та особливо психології художньої творчості. Він ґрунтовно вивчав новітні течії в психології, критично їх переосмислював, вирішуючи ті чи інші психологічні питання. Можливо, осягнення такого складного психологічного феномену як свідомість людини повинно мати принципово новий підхід, що стане революційним в історії психології. Сьогодні, на початку ХХІ ст. Ідеї, які були закладені в працях Драгоманова і Франко, змушують нас повернути увагу на ірраціональні поняття і феномени духовного життя суспільства і індивіда, прагнути до відшукування нових шляхів їх осягнення. Творчість і духовність — поняття, які в наш час становляться все більш актуальними — можуть бути пізнані тільки за умов принципово нового наукового підходу. Однак, на цей час, на жаль, людство ще не виробило ані достатніх духовних основ, ані нових наукових психологічних теорій, які б влаштовували і матеріалістів, і ідеалістів. Здоров'я і здоровий образ життя: поняття, складові, проблеми виміру. Види та типи моделей самозберігаючої поведінки в дослідженнях сучасних соціологів. Фактори, що впливають на самозберігаючу поведінку. Теоретичні основи дослідження 52 3. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження. В роботі використані матеріали досліджень російських і українських соціологів, результати статистичних, демографічних та соціологічних проектів та розробок. Аналіз кількісних та якісних характеристик населення за останнє десятиріччя свідчить про те, що Україна перебуває у стані глибокої демографічної кризи, яка характеризується депопуляцією, старінням населення та зменшенням середньої тривалості життя. Смерть від нещасних випадків, отруєнь, травм займає перше місце в структурі причин смертності українців. У результаті неприйняття заходів для збереження демографічного потенціалу Україна ще більш відстає від розвинутих держав світу. Найбільш страждає від кризових явищ найуразливіша частина соціуму — діти і молодь. У віковій структурі найбільший рівень захворюваності відмічається у дітей віком від 7 до 14 років. Цілком зрозуміло, що в подальшому ця категорія дорослішає і ці негативні показники переносяться на більш дорослих індивідів — студентів та працюючу молодь. У структурі захворюваності дітей віком від 0 до 14 років перше місце займають хвороби органів дихання 62,19% , на другому місці — інфекційні та паразитарні хвороби 5,9% і хвороби шкіри та підшкірної клітковини 5,6% , третє місце посідають хвороби органів травлення 4,1%. Показники захворюваності підлітків 15-18-літніх показують незначне зниження. Щодо сільської молоді, то на жаль, вона також не може похвалитися добрим здоров'ям та його сприятливими тенденціями — за останні десять років поширеність хвороб лише серед сільських підлітків 15-17 р. Кількість звертань підлітків сільської місцевості до медичних закладів із приводу всіх захворювань становить щорічно близька 12 тис. Загалом як первинна, так і загальна захворюваність підліткового населення сіл нижча, ніж у містах. Як свідчать результати вибіркових соціально-демографічних обстежень, які проводить Держкомстат України, основна маса 81% сільської молоді не має можливості отримати відповідне медичне обслуговування за місцем проживання. При цьому науковці Інституту охорони здоров'я дітей і підлітків АМН України стверджують, що останнім часом стан здоров'я підлітків у сільській місцевості гірший, ніж у міських поселеннях. На фоні певного зниження захворюваності й поширеності хвороб інфекційної та паразитарної патології, хвороб ока та його придаткового апарату, ендокринної системи, значно зростає захворюваність і поширеність новоутворень, розладів психіки та поведінки, хвороб органів травлення. Майже всі вони інфіковані своїми матерями, які найчастіше мають молодіжний вік. Найбільша кількість ВІЛ-інфікованих дітей спостерігається у Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській областях та Автономній республіці Крим. В Україні за оцінками національних і міжнародних ЮНЕЙДС, ВООЗ експертів, кількість ВІЛ-інфікованих громадян визначається у межах 370-530 тис. Щодо хвороб, які передаються статевим шляхом, то слід констатувати, що протягом останніх років відбувається певне зниження захворюваності на сифіліс, гонорею тощо. Вирівнюється також співвідношення між хлопчиками та дівчатами, хворими на сифіліс. Але загалом захворюваність підлітків хворобами, що передаються статевим шляхом є досить високою. Потребує особливої уваги захворювання підлітків на туберкульоз — протягом останніх 10 років в Україні спостерігається неухильне зростання захворюваності на туберкульоз цієї вікової групи. Купера значення оздоровчої практики в діяльності людини , К. Ніші здоровий образ життя , З. Вендровська медико-соціальні аспекти діяльності професійних груп , З. Теоретичну базу вітчизняних досліджень цього явища було закладено в рамках колишнього СРСР, коли фундаментального значення набули роботи радянських вчених: Г. Юдін ; дослідження економічних, юридичних, соціально-політичних проблем здоров'я в умовах ринкової економіки І. Шульга , проблеми здоров'я окремих груп населення — інвалідів, підлітків, молоді, людей похилого віку Н. Шилова ; вивчення соціально-демографічних і соціально-психологічних особливостей окремих груп населення, так званих груп ризику — підлітків, молоді, що вживають наркотики, алкоголь, мають захворювання, що передаються статевим шляхом І. Тюсова ; дослідження самозберігаючої поведінки населення загалом та його окремих прошарків Т. Значне місце займають дослідження факторів ризику, що обумовлюють стан здоров'я населення: Е. Федорова самодермінаційна поведінка населення у сфері здоров'я, вплив на здоров'я стресогенних факторів, зокрема, безробіття, втрати постійного джерела доходу, психоемоційних станів, невдач у сімейному житті ; І. Назарова взаємозв'язок стану здоров'я населення та різноманітних груп факторів: демографічних стать, вік, національність, місце проживання , економічних освіта, доход, зайнятість , соціальних та поведінкових вживання алкоголю, паління, зайняття фізкультурою, контроль за вагою, конфесіальна приналежність. В українській соціологічній науці останнім часом активно здійснюються спроби подолати суто медико-демографічний підхід до цієї проблеми, розробити нові концепції здоров'я, визначити і дослідити його складові та механізми формування. Можна назвати наступних сучасних українських вчених, які своїми наробками роблять певний внесок у вирішення проблеми здоров'я як у теоретичному, так і практичному плані: роботи А. Сущенко теоретико-методологічні проблеми здоров'я ; В. Яблучанського дослідження стану здоров'я населення, його соціальних детермінант ; І. Юр'євої проблеми психічного здоров'я населення, вивчення його соціального самопочуття ; Ю. Мімандусової дослідження здоров'я і соціального самопочуття населення, яке потерпіло в результаті Чорнобильської катастрофи. Відсутність чіткої концепції здоров'я, призвела до значних розходжень як у його сучасної інтерпретації, так і у визначенні основних факторів впливу. Існує певна розсіяність напрямів дослідження здоров'я: від медико-соціального найбільш розробленого до соціологічного, який тільки починає формуватися. Соціологічна наука за той же період представлена однією роботою. Що стосується здоров'я молоді, то соціологічних робіт тут не дуже багато, хоча останнім часом їх кількість збільшилася. Насамперед треба назвати київських дослідників О. Демченко, які провели серію соціологічних досліджень відносно самих різноманітних проблем, пов'язаних зі здоров'ям підлітків, молоді формування здорового способу життя молоді; вживання у молодіжному середовищі тютюну, алкоголю, наркотиків; сексуальне та репродуктивне здоров'я молоді, підлітків; проблеми ВІЛ-інфікованих. Цікаві дані щодо здоров'я шкільної молоді отримали харківські учені О. Сьогодні у науковому дискурсі відносно проблеми здоров'я загальноприйнятим є визнання способу життя як найважливішого чинника здоров'я. Це, безсумнівно, привертає увагу вчених — демографів, психологів, соціологів — саме до вивчення способу життя, як головного чинника, що характеризує життя людини в сучасному суспільстві, поведінки в сфері здоров'я. Разом з цим, слід констатувати, що найбільш розробленими сьогодні є прикладні аспекти дослідження здоров'я молоді, пов'язані з фізичною складовою здоров'я: фізичне здоров'я, проблеми ВІЧ-інфекції та СНІДу, наркоманії, алкоголізму. Мало розробленими залишаються теоретичні питання, пов'язані зі здоров'ям як соціальним феноменом, дослідженням факторів впливу, формуванням та розвитком поведінки в сфері здоров'я. В роботі використовувались: історичний метод при дослідженні генезису концепцій здоров'я та здорового образу життя , порівняльний при виявленні сутності та специфічних особливостей теоретичних підходів до розгляду здоров'я, інтерпретації його сутності , системний при обґрунтуванні концепції самозбереження та його залежності від самозберігаючої поведінки , а також моделювання при визначенні факторів, що впливають на стан здоров'я та на форми самозберігаючої поведінки. Серед конкретно-соціологічних методів у рамках дослідження знайшли застосування: аналіз документальних джерел, анкетування. Кількість опитаних: 100 осіб у віці від 22 до 35 років включно. Джерелом щодо медико-статистичних показників здоров'я молоді слугували офіційні дані Держкомстату та дані Центру медичної статистики Дніпропетровської області. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загального висновку, додатків та списку використаної літератури. Загальні висновки Інформація про історію пізнання людиною проблем власного здоров'я і способів його збереження дає конкретні уявлення про складний шлях, який пройшло людство, щоб зрозуміти взаємозв'язок компонентів духовного, психічного і фізичного в її оздоровленні. Науково-технічна революція докорінно змінила життя, його умови. Відповідно драматично змінилася й адаптація людини до реального життя. Вона перестала залежати від росту, фізичної сили і міцності кісток. Пристосування людини до дійсності в наш час залежить переважно від її ціннісних орієнтацій, що знаходить своє відображення в конкретних видах поведінки, впливає на самозбереження індивіда. Молодь являється специфічною соціальною групою, на яку в сучасних умовах значного погіршення екологічного стану природного середовища, а також соціально-економічних реалій українського суспільства повинно бути прикута особлива увага всіх соціальних інститутів. Нездорове молоде покоління навряд чи зможе отримати повноцінну освіту, що відповідає світовим стандартам, професійну підготовку, яка дозволить їм ефективно працювати, включитися у суспільні відносини. Опинившись поза ринкових відноси, поза громадського життя, суспільства, воно поповнює ряди безробітних та девіантів. Самозбереження молоді в значній степені залежить від її самозберігаючої поведінки. Класифікація моделей такої поведінки дозволяє констатувати наявність двох їх великих груп: позитивної і негативної. Однак в ході дослідження було випробувано дієвість підходу, відповідно якого більш доцільним є розгляд самозберігаючої поведінки у площині чотирьох моделей: досягаючої, адаптивної, регресивної та руйнівної. Вона не вимагає з їхнього боку значних зусиль, припускає задовольнятися реальним її станом. В його основі лежить розуміння того, що які б зусилля не прикладала людини, її результати нівелюються природо негативними факторами. Парадоксально виглядає елемент поведінки молоді, відповідно до якого, молодь, розуміючи пагубність шкідливих звичок, продовжує активну практику впровадження їх у своє життя, масово вживає алкогольні та тютюнові вироби, пробує наркотичні речовини. Тільки 10% молоді можна вважати такими, що принципово відстоюють позицію здорового образу життя, недопущення набуття шкідливих звичок. Отже, для того щоб вплинути на поведінку людини, а особливо молодої, змусити її зробити вибір щодо самозберігаючої моделі поведінки, найліпше конструктивно-досягаючої або конструктивно-адаптивної, необхідні зусилля з боку як самої людини, так і її найближчого оточення та суспільства в цілому. На наш погляд, значну роль у цьому могла би відіграти система засобів масової комунікації, що за допомогою цілеспрямованих циклів молодіжних передач, могли б створити певні уявлення щодо здоров'я, причому у єдності його фізичної, психічної, соціальної складових, показати напрями його збереження. Всі наведені заходи, на наш погляд, могли б вплинути на конкретну поведінку молоді у сфері здоров'я, сприяти їй у виборі, формуванні та шляхів здійснення правильної моделі поведінки. Молоде покоління в більшості своїй опинилося без надійних соціальних орієнтирів. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями і інтересами молодої людини, а конкретними обставинами. У недалекому минулому достатньо стійкі норми, регулюючі людські потреби і інтереси у сфері соціально-трудових відносин, надійно перешкоджали розвитку індивідуалізму і встановлювали строгі межі тому, чого законно могла добитися молода людина, стійкість суспільства забезпечувалася загальними цілями, що розділяються більшістю населення. Сучасна ж ситуація так само носить подвійний процес: з одного боку, розширюється приватний сектор і посилюється індивідуалізація, з іншою, підривається система соціального контролю, що породжує відчуття безконтрольності, вседозволеності, нестабільності. Таке положення, що характеризується знеціненням норм, свідчить про відчуження молоді від праці і ближнього соціального оточення, сприяє відтворенню соціальної нестабільності. Причому, аномалія буденного життя виявляється головним чином у втраті молодими людьми відчуття зв'язку з суспільством, сприяючи зростанню поведінки, що відхиляється і саморуйнується, в їх середовищі. Молодь повинна бути найбільш здоровою фізично частиною населення, життєвою силою суспільства, згустком енергії, нерозбещених інтелектуальних і фізичних сил, що вимагають виходу. За рахунок цих сил життя суспільства може і повинно бути наповнюватися новою, конструктивною динамікою. На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись готових робіт, або отримати допомогу з практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Былi паэты, звязаныя сваёю літ. Па ёй ніхто не галасіў, бо была адна-адзінокая, без сваякоў і без родных. Монцю немцы павялі з грудам літоўцаў нібы акопы капаць, а Ядвіська хворая, непрытомная ляжыць, трызніць, бедная: — Не рушце. З-за палітычных рэпрэсій М. I як цяжка было прызнавацца паэту, што не пра незалежнасць і свабоду марыць абсалютная большасць патомкаў мяшканцаў колішняга магутнага Вялікага княства Літоўскага, што колісь горды і вольны народ ператварыўся ў прыслужнікаў, рабоў. В литературу пришел большой поэт, тонкий лирик. ПашкевічЯдвігін Ш. Грамадскае і асабістае ў апавяданні «Ворагі». Жанрава-стылявая адметнасць рамана Ю. Вайна пакінула ў яго жыцці глыбокі след.